Історія нашої школи
Кам’яне-Случанське
Є таке село поліське…
Пробилися сюди граніти
З глибин Українського щита .
Село Кам’яне при річці Случ Вирівської волості як маєток поміщика Бабинського згадується в акті від 1545 року в описі (списку) Овруцького замку – з перерахуванням приписаних до нього міщан, бояр, селян і земель, а також з
перерахуванням повинностей і данини на користь замку.
15 лютого 1879 року в селі почало функціонувати однокласне народне училище міністерства народної освіти, в якому навчалося 30 учнів, за що вчитель одержував 330 рублів на рік. Із тридцяти учнів 10 хлопчиків навчалося з Чудля, бо в Чудлі хоч і була приходська школа, та нікому було вчити селянських дітей.
За переказами старожилів перша школа стояла неподалік теперішньої. Вбогим був її вигляд, як ззовні, так і всередині. Проте недовго довелося в ній вчитися дітям, незабаром приміщення училища переобладнали в корчму. Та за вимогою селян місцеві чиновники змушені були відновити навчання. Можливо, цьому сприяло те, що у тогочасному Кам’яному була волость. Училище стало трикласним. Отже, в кінці ХІХ ст. Село Кам’яне мало досить пристойний навчальний заклад ( у селі нараховувалося менше сотні дворів).
Перша школа
Проте неписьменність на території Рівненщини залишалась великим злом. Як свідчать історичні джерела, у 1897 році серед усього населення було грамотних лише 18,5 %, зокрема серед селян – 12%, а селянок – 4,9 %. На 1913 рік грамотність піднеслась тільки до 23%. На території Рівнещини вона була нижчою, ніж на решті території України і європейської частини Росії.
В 20-х рр. ХХ століття землі Західної України відійшли до Польщі. Але це не призвело до покращення народної освіти. Вчитися могли діти тільки із заможних сімей.
Кам’янська школа, не зважаючи на історичні події, функціонувала. В різний час у ній працювали: Кошельчук ( іще до революційних подій 1905-1907рр.), в 30-х рр. – Олена Палевська, 1932-1933рр. – Яніна Інглядовна, яка грала на скрипці, в 40-х рр. викладав математику і історію Іван Осоух Ерікович. У 1942 р. Організував гурток німецької мови.
У 1943 році школа згоріла і загинув вчитель. Про це згадував ветеран війни Захар Васильович Ковальчук.
У повоєнний час (1947 р.) школа розмістилася у колишньому будиночку, де раніше батюшка хрестив дітей. Першими вчителями були Кірпова М.Г., ОдинецьТ.М. Зараз цього приміщення вже немає.
У 60-ті роки директором був Васинюк Кузьма Давидович, вчитель історії та географії , а його дружина – Ольга Васинюк – вчитель української мови та літератури. Вчительську сім’ю, яка працювала у школі понад десять років, щиро вітали на святі першого дзвінка 2005 року школярі, педагогічний колектив та односельчани, які пам’ятають мудрого і строгого директора ще й досі і,повчаючи своїх дітей, промовляють «А Кузьма Давидович зробив би так… , а він сказав би таке …»
У 1970 році було побудоване нове приміщення школи, в якому вона функціонує й дотепер.
У 70-80-х рр. минулого століття директором школи був Кумейша Панас Панасович.
В 1977 році в школі був організований літературний гурток «Пролісок». Ним керував великий ентузіаст, закоханий у життя, у художнє слово, в чутливі дитячі серця, вчитель – словесник Мордач Сергій Андрійович. ( на фото перший зліва, посередині – викладач Ровенського педінституту Г.Сокіл та поет-гуморист з Рокитнівщини Ю.Береза 19.11.1977р.)
Він працював у школі до 1992 року. Його твори були надруковані у республіканському збірнику «Самоцвіти». Члени гуртка під керівництвом Сергія Андрійовича провели дуже багато літературних вечорів: «Слово про слово», «Великий безсмертний Кобзар», «Хлібороб у нас в пошані, у привіті», «Слово про книгу», «Дружба серця поріднила», «Вікопомному подвигу – слава», «800 років «Слову о полку Ігоревім».
Гостями таких свят були : викладач Рівненського педінституту Григорій Сокіл, поет-гуморист, Юрій Береза – поет-гуморист з Рокитнівщини, Микола Пшеничний- член обласного літаратурного об’єднання, Микола Ужвін – голова літературної студії імені М.Масксися при Рівненському педінституті, Неля Гуцман, Михайло Дубов, Василь Олешко – члени літературної студії , Олександр Тисячний – поет Сарненщини, член районного літературного об’єднання ; Мойсей Якович Гон – доцент Рівненського педінституту, Юрій Пилипчук – поет-драматург.
Багато літературних творів гуртківців друкувалося в тодішній районній газеті «Будівник комунізму». Дописувачами до газети були : Олена Вишня, Світлана Беєрлейн, Валя Братковська, Тереза Вознюк, Яна Мелещук, Оксана Кумейша та інші. Микола Пшеничний про ці юні таланти писав: «… Їхні віршенята й прозові твори – це часточка їхніх юних душ, це їхній всесвіт, який починається в рідному селі, на березі Случа, у школі…»
У 90-х рр. директором школи стала Мордач Олімпіада Федорівна (на фото).
На цій посаді вона працювала по 2005 рік . Це були дуже тяжкі роки для освітян . Проте в період безгрошів’я Олімпіада Федорівна не тільки зуміла зберегти і зміцнити матеріальну базу школи , а й при сприянні райдержадміністрації та будівельників райагробуду привела в порядок майже знищену будівлю дитячого садочка , який перетворився в затишне приміщення школи для учнів початкових класів . За християнським звичаєм його освятив настоятель Свято – Василівського храму отець Володимир . Період двозмінності навчання закінчився і для дітей , і для вчителів , зникли незручності для батьків .
За сумлінну працю Олімпіада Федорівна має подяки та грамоти відділу освіти , управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації , Міністерства освіти України .
Мордач Олімпіада Федорівна – яскрава , неординарна особистість . Вона любить свій рідний край . Починала свій трудовий шлях в Бєлорусі , проте ніякі заманливі пропозиції не втримали її там .
З ніжністю і теплом у своїх поезіях вона описує красу української природи :
Стулили вії соромливо
Квітки від погляду зірок .
І місяць в небі неквапливо
Ховає в хмару свій ріжок .
12 лютого 1998 року відбулося урочисте відкриття нового приміщення школи для учнів 1-4 класів.
Підготувала Олімпіада Федорівна гідну зміну – посаду директора школи зайняла її учениця. З 2005 року і по даний час директором школи працює Кузьмич Людмила Федорівна.